Використання арґотизмів в художній літературі
Арготизми зустрічаються у п`єсах Шекспіра, Деккера, Міддлтона, Конгріва, Джонсона, Флетчера, Шедуелла, Уічерлі, у творах Р. Гріна, Хеда, Батлера, Дефо, Філдінга, Річардсона, Смолетта, В. Скотта, Байрона, Б. Літтона, Монкріффа, Діккенса, Ейнсворта, Теккерея, Дізраелі, Д. Грінвуда та багатьох інших.
Шекспір користується такими «розтаємниченими» арготизмами, як a lifter, a conveyer – злодій; coney-catching rascas – шахраї тощо. Джонсон вживає в одній зі своїх комедій такі арготизми, як hook, ram, catch-pole (bailiff), fawn (informer); pilcher (robber); twang (speak), punk.
Наведемо уривок діалога з праці Хармана. Він представляє з себе спражній таємний код, мало зрозумілий. (Уривок дається в модернізованій орфографії).
Upright Man: «Bene lightman to thy quarromes, in whaе libken hast thou libbed in this darkmans, whether in libbage or in the strummel?»
Rogue: «I couched a hogshead in a skipper this darkmans».
Переклад:
Ватажок: «Доброго ранку тобі, в якому домі спав ти цю ніч – у ліжку чи ж на соломі?»
Жебрак: «Я ліг у сараї цієї ночі»
Письменники та особливо драматурги використовують елементи в основному для додаткової мовної характеристики персонажів. Іноді і в чисто стилістичних цілях для створення мовних ефектів, задля яскравого вираження комічного чи сатиричного відтінка. Це вже можна прослідкувати у творах Шекспіра.
Два приклади образів Шекспіра: жартівника-балагура Фальстафа та скептика Гамлета. Перший урочисто говорить: «I must coney – catch, I must shift». З вуст благородного лицаря це звучить доволі крмічно, бо він перконує себе жебракувати та коїти злочини. Другий різко кидає: «this is miching mallecho», вживаючи вирази з жаргону циган. Цей відомий у ті часи арготизм придає сатиричного відтінку усій репліці Гамлета, що була направлена проти віроломного братовбивства.
Розглянемо ще одну пісню:
This is bien bowse, this is bien bowse,
Too little is my skew,
I bowse no lage, but a whole gage
Of this I`ll bowse to you.
«Гарний напій, гарний напій,
але занадто мала кружка;
води не п`ю, але цілую вина
я вип`ю за тебе».
Якщо арготизми використовуються в літературі, то письменники іноді дають пояснення до цих арготизмів, користуючись різноманітними прийомами. Найрозповсюджений прийом – вживання літературного синоніма до арготизма, як наприклад, в романі Ейнсворта «Джек Шеппард»:
Near to these hopeful youths sat a fence, or reeiver, bargaining with a clouter, or pick-pocket, for a suit, or, to speak in more intelligible language, a watch and seals, two clocks, commonly called watch eases and a wedgelobb otherwise known as a silver snuff-box.
Інколи, замість прямих пояснень арготизми вводяться після своїх літературних синонімів. Так, наприклад, у «Віндзорських кумушках» Шекспіра Фальстаф, Нім та Пістоль говорять про Бардольфа:
Fal… his thefts were too open; his filching was like an unskillful singer; he kept not time.
Nym. The good humour is, to steal at a minute`s rest.
Pist. Convey, the wise it call: Steal! foh; a fico for the phrase!
Буває, що автор вкладає в уста своїх персонажів якусь часину синонімічного ряда з арго, як наприклад, в п`єсі Т. Шедуелла (Thomas Shadwell) «The Squire of Alsatia» :
Cheatly: My lusty rustic, learn, and be instructed. Coal is, in the language of the witty, money; the ready, the rhine. Thou shalf be rhinocerical, my lad, thou shalt.
Belfond: Admirable, I swear! «coal, ready, rhino, rhinocerical». How much shall I have?